Були дід та й баба. Та й посадила баба під лавицею бобик. Росте бобик, росте — аж до лави. Баба каже: — Діду, рубай лаву, бо бобик росте. Дід прорубав лаву. Росте бобик далі, росте — аж до стелі. Баба каже:
— Діду, рубай стелю, бо бобик росте.
Дід прорубав стелю. Росте бобик, росте — аж до острішка доріс. Баба каже:
— Діду, рубай стріху, бо бобик росте.
Дід прорубав покрівлю. Росте бобик, росте — аж до неба. Каже баба:
— Діду, збираймося та й лізьмо до бога.
Дід з бабою зібралися по-святошному і лізуть до бога. Лізли, лізли, а бобик ся вгнув і вломився. Упав дід на спід, а баба зверху. Та й каже баба:
— Діду, діду, я гадала, що ти будеш богом, а я божицею, а тобі вилізли кишки гузицею.