Єхав якось Іван. А адін маладой і дурной чорт узяв та й рішив з нього насміяться. Розсипав йому зерно, яке йон віз да клуні. Прийшов до метрі чорт і хвалила, шо йон зрабіл.
Ох чортова матір розсердилася.
— Ти шо, дурень, нарабіл? Я знаю йетого чала віка, йон хороший хазяїн. Тепер иді да його й адрабляй. А прийдеш, коли йон тебе одправить де меня.
От чорт перетворився на наймита і пашов да Івана рабіть. І зрабів йому столькор аботи, шо Іван став багатим чалавєком. Стали Йони добро ділить. То не так, то не так. Іван каже так, а чорт-наймит інакше. Розсердивсь Іван да і говоріть:
— Иді ти к чортовій матері!
А чорт таді зрадів:
— Це мнє й треба було.
Та й пабєжал.