Коли в лісі настає ніч, усі звірі та птахи засинають у своїх норах та гніздах. Ніхто не порушить тиші доти, доки перший промінь сонця не проникне крізь листя.
Одного разу, коли все стихло в лісі, раптом пролунало грізне ревіння, наче грім гримнув серед ночі.
Що трапилося?
Це спросоння загарчав Лев — наснився йому поганий сон .
Перелякані звірі вискочили зі своїх нір, птахи злетіли з насиджених місць.
Прокинувся і Комар. Прикро йому стало, що Лев порушив його солодкий сон. І вирішив Комар помститися Леву. Точить він свій хоботок, а сам примовляє, похваляється:
— Краще б цьому Леву не попадатися мені на очі, бо погано йому буде!
Почув Лев ці слова, розлютився:
— Мені, цареві усіх звірів, погрожує якийсь Комарик! Та я його розчавлю, він і пискнути не встигне!
Здійнявся Комар, розправив крильця і вп’явся прямо Леву в ніс.
Завив Лев від болю. Він і качався по землі, і дряпав кігтями ніс, а Комар цілий неушкоджений. Ще більше жалить.
— Пусти мене, здаюся, ти здолав мене! – заревів Лев.
Відпустив Комар могутнього Лева і полетів лісом хвалитися всім про свою перемогу.
— Я сильніший за самого царя звірів — Лева! – Вихвалявся він. — Нікому не здолати мене.
І зовсім забув Комар-хвалько про Павука. Розхвалився Комар, запишався. Закрутилася в нього від радості голова, і залетів він у сіті до Павука. Тут і настав кінець хвалькові Комару.