Була собі стара баба. Та така вже була вбога .От пішла вона до батюшки та й питається, що їй робити, бо вона своєї душі не прогодує. І сама нездужає робити, а люди не дають. От батюшка їй і каже:
— Ти назвись шептухою.
Вона й питається в його:
— А як же мені, батюшко, казати?
— Ти.-каже, — кажи: «Я баба-шепетуха од Святого Духа. Як я при тобі, так і дух у тобі. А як я од тебе, так і дух із тебе».
От та баба і назвалась шепетухою. І всі їй несуть і везуть. І стала вона багатою.
Якось у батюшки в горлі зробився нарив. Він забув, що сам ту бабу вчив та й покликав її до себе. От вона й стала йому шептать, а він і питається:
— Як же ти кажеш?
Вона каже:
— Я баба-шепетуха од Святого Духа. Як я при тобі .так і дух у тобі .а як я од тебе, так і дух із тебе.
Батюшка зареготав, нарив прорвався і він одужав.